System bezpieczeństwa ekonomicznego i Standard ISO 9001: czy można ich połączyć?

Standard ISO 9001 ustala wymogi do systemu kierowania jakością, które można stosować dla wewnętrznych celi organizacji: albo dla certyfikacji, albo układania kontraktów. W nim skupiono uwagę, głównie, na efektywności systemu managementu jakości dla zadowolenia wymogów zleceniodawcy.

Głównymi zadaniami służby ekonomicznego bezpieczeństwa przedsiębiorstwa są systemowe gwarantowanie bezpieczeństwa przedsiębiorstwa, produkcji, towarów i obrona komercyjnej, przemysłowej, finansowej, rzeczowej i innej informacji, bez względu na jej mianowanie i formy przy całej różnorodności możliwych kanałów jej upływu i różnych niegodziwych działań z boku konkurentów.

Jak formował się system pododdziałów służby ekonomicznego bezpieczeństwa, jak współistnieją dwa systemy na przedsiębiorstwach Ukrainy, z którymi problemami zderzają się – o tym dowiadujecie się w naszym artykule.

Pełny tekst artykułu podawano w języku ukraińskim

Стандарт ISO 9001 встановлює вимоги до системи управління якістю, які можна застосовувати для внутрішніх цілей організації або для сертифікації, або укладання контрактів. У ньому зосереджено увагу, головним чином, на результативність системи менеджменту якості для задоволення вимог замовника.

Основними завданнями служби економічної безпеки підприємства є системне гарантування безпеки підприємства, виробництва, продукції та захист комерційної, промислової, фінансової, ділової та іншої інформації, незалежно від її призначення і форм при всьому різноманітті можливих каналів її витоку і різних зловмисних дій з боку конкурентів.

Як бачимо, ці дві системи на сьогодні якимось чином мають співіснувати на більшості підприємств України, що хочуть вийти на європейський ринок (під словом підприємство автор має на увазі усі організації будь-якої форми власності незалежно від кількості працівників, що мають керівника , процес виробництва та реалізації товару).

Трохи звернемося до минулого: УРСР 1986-1991 роки, ряд підприємств, які випускають продукцію, маючи чітку адміністративно-управлінську структуру не знають, що таке «ISO» і «Служба економічної безпеки». Але поза тим працюють чітко і видають багато дуже неякісної продукції, щоб забезпечити 15 республік СРСР. Щоправда на той час завдання, які зараз виконують охорона та служба економічної безпеки, виконували органи внутрішніх справ і позавідомча охорона, а власником була ДЕРЖАВА.

З 1991-1996р. велика частина підприємств зупинилися, деякі виживали за рахунок здачі в оренду величезних територій, які перебували у власності підприємств, так розпочалася заміна власника ДЕРЖАВИ на ТОВки, ЗАТи та інші об'єднання, які нібито були товариствами, але по суті за цими назвами ховалися один або кілька власників.

Саме в цей період і почалося формування поняття «служби економічної безпеки» як підрозділу, котрий і повинен був замінити, вже на той час наскрізь корумповані органи внутрішніх справ (далі ОВС), а також допомогти розподілити між власниками самі підприємства, тобто в нашому екскурсі ми розглядаємо етап перший, це зародження підрозділів «служби економічної безпеки» із завданнями:

1. охорона підприємств;
2. охорона власника;
3. вирішення питань або співпраця з кримінальними структурами;
4. вирішення питань або співпраця з ОВС, прокуратурою, СБУ.

На цьому етапі розвитку підприємства такі функціональні обов'язки (тоді їх називали «охорона») усіх влаштовували: і власників, і органи влади, і «криміналітет», – оскільки, в основному, начальниками охорони були або пенсіонери  МВС, СБУ, МО, або представники кримінальних структур, які мали вплив на тій території.

Далі розглянемо 1996-2001 роки. Ми не випадково беремо періоди по п'ять років, оскульки саме за такий час, який залишився після знаменитих радянських п'ятирічок, відбувалися, на мою думку, деякі зміни в пострадянських уже роз'єднаних адміністративно, але економічно та політично ще залежних між собою державах. Водночас якість начальників охорони на підприємствах почала помітно зростати з простої причини – велика кількість офіцерів-оперативників та армійців, котрі йшли у відставку, були прекрасно навчені радянською школою. Вони не могли працювати у майже повністю корумпованій системі влади, але дуже потрібні були для наведення порядку на підприємствах. Власникам підприємств, які, як ми знаємо, на цей час вже все або майже все між собою розділили, потрібні були люди розумні та дисципліновані, котрі могли б дивитися не тільки за охороною, але й за адміністрацією підприємств, що на той час вже мала великі зарплати і, природно, хотіла отримати ще більше шляхом розкрадань і використання різних фінансових операцій, які сам власник проконтролювати був уже не в змозі. Таким чином, можна позначити другий етап розвитку «служби економічної безпеки» – це перейменування підрозділів охорони на СБ підприємств із завданнями:

1. охорона підприємств;
2. перевірка осіб, найманих на роботу до підприємства;
3. захист комерційної таємниці;
4. встановлення контрольно-пропускного режиму;
5. контроль контрагентів;
6. оперативна робота на підприємстві;
7. проведення службових розслідувань і т.д.

Період 2002-2010 років можна розглядати як період створення на підприємствах якісних СБ, які прийшли на зміну старої радянської системи «охорони», нав’язаної державою. Так з'явилася чітка схема управління на підприємствах країн СНД: це ВЛАСНИК-ГЕНДИРЕКТОР (який відповідав за економіку, виробництво, збут продукції); ВЛАСНИК-НАЧАЛЬНИК СБ (котрий відповідав за все, що відбувалося на підприємстві як в секторі, який був під управлінням гендиректора, так і безпосередньо по своїй лінії безпеки підприємства).

Ця схема відмінно себе показала як на окремому підприємстві, так і на групі підприємств.

Тобто, ми говоримо про появу нового підрозділу в бізнесі, який заслуговував на увагу і став визнаним учасником виробничих процесів на підприємствах, беручи активну участь у повному циклі виробництва: від стадії заготівлі сировини і виробництва до продажу товарів клієнту.

Починаючи з післякризового періоду і до 2013 року, на мою думку, настав новий період розвитку служби економічної безпеки, уже в якості паралельного підрозділу, який працює безпосередньо на власника і є його (не побоюсь цього слова) інформатором про події, що можуть негативно впливати на підприємницьку діяльність, заразом виконуючи функцію контролю за частиною самих виробничих процесів.

Просимо вибачення у читача за такий тривалий екскурс в історію, але без нього ми би не змогли показати важливе поєднання системи менеджменту якості «ISO 9001» і підрозділів служби економічної безпеки на підприємствах в Україні. Та про це в наступній статті.

З повагою G.A.R.